Поль Сезанн (1905) – Натюрморт з яблуками та персиками

"Око має хапати, з'єднувати речі," казав Сезанн, "А мозок надасть їм форми". У натюрморті, де художник сам створює світ, який пише, кожен предмет, кожне розміщення, кожна точка зору – це рішення. Сезанн малював і перемальовував предмети, зображені тут, багато разів. Стіл, візерункова тканина та глечик з квітами – все це були речі, які він тримав у своїй студії. Кожне нове розташування було новим дослідженням форм та їхніх взаємозв'язків.

Тут стіл несподівано нахиляється, кидаючи виклик традиційним правилам перспективи. Так само глечик ми бачимо в профіль, але нам також дозволено зазирнути всередину нього. Парадоксально, але саме вірність Сезанна тому, що він бачив, пояснює це "заперечення" логіки та тривимірного простору. Він не стільки навмисно сплющує простір, скільки концентрується на самих об'єктах, а не на перспективній схемі – "коробці повітря" – в якій вони існують. Сезанн працював повільно і свідомо. Протягом днів він пересував мольберт, пишучи різні предмети – або навіть один і той самий – з різних точок зору. Щоразу він малював те, що бачив. Саме його заглиблення в процес письма штовхало його роботу до абстракції.